Сухівський ДНЗ

 
Головна » Сторінка батьків


Забули пароль? Реєстрація



Сторінка батьків

Цікава інформація для батьків.

 

 

Криза трьох років

Криза трьох років – це рубіж між раннім дошкільним віком – один з найбільш складних моментів у житті дитини. Це розпад, перегляд старої системи соціальних відносин. Як вважав Д.Б.Ельконін, криза трьох років – це криза соціальних стосунків, а будь-яка криза стосунків є кризою виділення свого “Я”.

Зміна позиції дитини, ріст її самостійності і активності, вимагають від близьких дорослих своєчасної перебудови стосунків. Якщо ж нові стосунки з дитиною не складаються, її ініціатива не заохочується, самостійність постійно обмежується, у дитини виникають безпосередньо кризові явища, що проявляються у взаєминах з дорослими, а  іноді ї з однолітками.

Ця криза вперше була розкрита в роботі Ельзи Келер “Про особистість трирічної дитини”. Вона виділила 7 характеристик кризи трьох років.

1. Негативізм. Це негативна реакція, пов’язана із стосунками однієї людини з іншою. Дитина відмовляється взагалі підкоритися певним вимогам дорослих. Головний мотив дії – зробити навпаки, прямо протилежне тому, що йому запропонували.

2. Вередливість. Це реакція на своє власне рішення. Вередливість заключається в тому, що дитина настоює на своїй вимозі, на своєму рішенні. Тут відбувається виділення особистості і висувається вимога, щоб з цією особистістю рахувалися.

3. Гонорливість. Це протест проти порядків, які існують вдома. Вона спрямована не проти конкретного дорослого, а проти систем стосунків, що склалися в сім’ї, норм виховання. Дитина настоює на своїх бажаннях і невдоволена всім, що їй пропонують і роблять інші.

4. Своєвілля. Яскраво проявляється тенденція  до самостійності: дитина хоче робити і вирішувати все сама. У принципі, це позитивне явище, але під час кризи тенденція до самостійності, призводить до своєвілля, вона часто неадекватна можливостям дитини і викликає додаткові конфлікти з дорослими.

5. Знецінювання. Йде знецінення старих правил поведінки. Дитина може почати сваритися, кинути або поламати улюблену іграшку.

6. Протест-бунт. Він проявляється в частих суперечках з батьками.

7. Деспотизм. У сім’ї з однією дитиною може з’явитися деспотизм. Дитина жорстоко проявляє свою владу над оточуючими її дорослими, диктує, що вона буде їсти, що не буде, може мама йти додому чи ні… Якщо в сім’ї кілька дітей, замість деспотизму можуть виникнути ревнощі.

 

 

 

 

 

 

 

 

Особливості адаптації дітей до умов
дошкільного навчального закладу

 

 Відомо, що процес адаптації – це постійний процес, який супроводжує людину впродовж усього життя. Науковці визначають адаптацію як пристосування будови і функцій організму, його органів і клітини до умов середовища, спрямоване на збереження рівноваги.

Адаптація (з лат. «пристосування») – пристосування організму, що відбувається на різних рівнях: фізіологічному, соціальному, психологічному Залежно від того, на якому рівні відбувається адаптація організму, існують декілька класифікацій цього процесу. В межах висвітлення проблеми адаптації дитини до умов дошкільного закладу слід зу¬пинитися на дослідженнях, автори яких доводять існування таких видів адаптації як фізіологічна та соціальна.
Розглянемо більш докладно тлумачення цих термінів. Фізіологічна адаптація – реакція функціональних систем організму, яка найбільш повно відповідає потребам певної ситуації.
Під соціальною адаптацією розуміють постійний процес активного пристосування індивіда до умов соціального становища, а також результати цього процесу .

Відомо, що навіть незначні зміни умов життя маленької дитини викликають порушення її емоційного стану, сну, апетиту тощо. Саме тому створення умов для успішної адаптації є досить серйозною проблемою, яка хвилює лікарів, психологів, педагогів.

Які ж особливості формування здатності до адаптації у малюка?
Слід зазначити, що народження дитини – це один з найяскравіших прикладів фізіологічної адаптації. Отже, системи дихання, кровообігу, травлення на момент народження повинні мати відповідний рівень готовності всіх адаптаційних механізмів. Дослідження доводять, що здоровий малюк має цей рівень готовності й достатньо швидко пристосовується до існування в нових для нього умовах. Звичайно, впродовж наступних років відбувається вдосконалення адаптаційних механізмів, формуються передумови соціальної адаптації.
Впродовж дошкільного дитинства малюк неодноразово реалізує власні адаптаційні можливості – це  і прихід до дитячого садка, і перехід із однієї групи в іншу, а потім і в школу. Не потребує доказу той факт, що до дитячого садка дитина повинна приходити з прогнозом на адаптацію. Якщо ж прогноз відсутній, його складає лікар дошкільного, закладу разом із психологом. Згідно з прогнозом вони визначають особливості організації режиму, харчування, сну кожної дитини. Саме цими призначеннями бажано керуватися вихователям під час адаптації малюка до умов дошкільного закладу. 

Звикання дитини до нових умов супроводжується порушенням сну, апетиту, загальним ослабленням організму, негативних емоцій, що передається цілою палітрою плачу від скиглення де ревіння. Супутником негативних емоцій є страх – джерело  стресового стану дитини. На жаль, у період адаптації прояв малюком позитивних емоцій є дуже рідкісним явищем. Окрім цього, порушується функціональний стан нервової системи – деякі діти кличуть матір, не можуть заснути тощо, інші – тривалий час перебувають у загальмованому стані, неохоче спілкуються з дорослими й однолітками,  а іноді зовсім мовчать. Спостерігаються зрушення і в деяких вегетативних реакціях, а саме: втрачається вага, загострюються алергічні реакції, раптово підвищується температура тіла тощо. Досить часто у дітей порушуються   вже   набуті    культурно-гігієнічні   навички, знижується імунітет.
Хоча ці негативні прояви зустрічаються не у всіх дітей і є тимчасовими, не звертати уваги на них не можна, адже вони свідчать про порушення нормального функціонування кори великих півкуль, негативно впливають на поведінку дитини. Такі зміни пояснюються перебудовою звичного динамічного стереотипу поведінки, набутого під впливом домашніх умов, на новий стереотип в умовах дошкільного закладу.
Розрізняють три ступені адаптації: легкий, середній і важкий.

 

Легкий ступінь адаптації
За легкої адаптації впродовж місяця у дитини нормалізується поведінка. Малюк починає спокійно чи радісно ставитися до дитячої групи. Настрій бадьорий, проявляє зацікавленість довколишнім, у поєднанні з незначним ранковим плачем. Апетит погіршується, проте не дуже і на кінець першого тижня стає звичайним, сон поновлюється протягом 10-15 днів.
Стосунки з рідними за легкої адаптації у дитини не порушуються, малюк легко прощається вранці, швидко відволікається, його цікавлять й інші дорослі, він доволі активний, але не збуджений. До дітей в групі може бути байдужим або зацікавленим. Інтерес до навколишнього поновлюється впродовж 2-3 тижнів з допомогою дорослого.
Мова загальмовується, але дитина відгукується і виконує певні прохання чи вказівки дорослого. До кінця першого місяця поновлюється активне мовлення.
Зниження захисних сил організму значно не виражено і до кінця 2-3 тижня відновлюється. Хворіє не більше разу на місяць, тривалістю не більше десяти днів, без ускладнень.

Середній ступінь адаптації
 Під час адаптації середнього ступеня порушення в поведінці і загальному стані дитини виражені виразніше і триваліше. Сон нормалізується лише через 20-40 днів, якість сну теж незадовільна. Апетит поновлюється в такі самі строки. Настрій нестійкий впродовж всього місяця, значно знижується активність: малюк стає плаксивим, малорухливим, не намагається досліджувати нове оточення, не використовує набутих раніше побутових навичок. Мова або не використовується, або знижується. У грі дитина також не застосовує набутих навичок, гра ситуативна. Всі ці зміни тримаються протягом 5-6 тижнів.
Ставлення дитини до близьких – емоційно-збуджене (плач, крик під час розлучення). Ставлення до дорослих вибіркове. Ставлення до дітей, як правило, байдуже, проте може бути й зацікавленим. Захворюваність – до двох разів, терміном не більше 12 днів, без ускладнень. Вага не змінюється або дещо знижується. З'являються ознаки невротичних реакцій: вибірковість у ставленні до дорослих і однолітків, спілкування лише за певних умов.

Важкий ступінь адаптації
Особливу тривогу викликає стан важкої адаптації. Дитина починає тривалий час і важко хворіти, одне захворювання майже без перерви змінює інше, захисні сили організму підірвані і вже не виконують своєї ролі – не запобігають численним інфекційним захворюванням, з якими постійно доводиться стикатися малюку. Це несприятливо позначається на його фізичному і психічному розвиткові.
Інша форма перебігу важкої адаптації – неадекватна поведінка дитини, яка межує з невротичним станом. Дитина погано засинає, сон короткий, скрикує, плаче уві сні, прокидається зі слізьми. Сон чутливий, короткий. Апетит погіршується сильно і надовго, дитина може відмовлятися від їжі або блювати за спроби її нагодувати, можуть виникати функціональні порушення випорожнень, безконтрольні випорожнення.
 Під час періоду неспання дитина пригнічена, не цікавиться оточенням. Ставлення до дітей відчужене, однолітків уникає або проявляє агресію. Ставлення до близьких емоційно-збуджене, позбавлене практичної взаємодії. Не реагує на запрошення взяти участь у будь-якій діяльності. Мовою не користується або простежується затримка мовленнєвого розвитку на значний період. Немає настрою, дитина тривалий час плаче, напружено стискає у кулачку носову хустинку чи домашню іграшку. Нам, дорослим, важко усвідомити ступінь її страждань.
Слід пам’ятати, що дитина, яка бурхливо виражає свій протест проти нових умов криком, голосним плачем, вередуванням, чіпляється за маму, падає в сльозах на підлогу, незручна і бентежлива для батьків і вихователів, проте викликає менше хвилювань у дитячих психологів і психіатрів, ніж дитина, яка ціпеніє, стає байдужою до того, що з нею відбувається, до їжі, мокрих штанців, навіть холоду. Така апатія є типовим проявом дитячої депресії.
Отже, ви вже зрозуміли, що адаптація дитини до нових для неї умов середовища – важкий та болючий процес. Тепер ви знаєте, що відбувається з дитиною, з її поведінкою. Звикання до дошкільного навчального закладу залежить також від типу темпераменту. Гірше за інших почуваються діти з флегматичним темпераментом. Вони не встигають за темпом життя дитячого садка: не можуть швидко одягнутися, зібратися на прогулянку, поїсти. Найлегше пристосовуються діти-сангвініки.
Ускладнюючим чинником адаптації слід також назвати і конфлікти в сім’ї, нетовариськість батьків. Діти мимоволі засвоюють негативні риси поведінки батьків, що ускладнює їхні стосунки з однолітками. Вони поводяться невпевнено і нерішуче, багато хвилюються, тому не можуть бути легко прийнятими в групі.
Отже, соціально-психологічна адаптація до дитячого садка відбувається неоднаково у різних дітей, відповідно до віку, типу вищої нервової системи, стану здоров’я, стилю виховання в сім’ї, родинних взаємин, рівня розвитку в дитини ігрових навичок, її контактності, доброзичливості, емоційної залежності від матері.

 
Як правильно підготувати дитину раннього
віку до вступу в дитячий садок?
 
  1. Передусім слід організувати життя дитини в сім'ї відповідно до режиму дня, якого дотримуються в дошкільному навчальному закладі.
  2. Готуючись до дитячого садка, докладно розкажіть малюку, що вдень він буде ходити до дитячого садка, а ввечері ви разом з ним будете займатися вдома цікавими справами.
     
  3. Варто зацікавити сина чи доньку дитячим садком, викликати бажання йти туди. Для цього під час прогулянок покажіть будівлю дошкільного навчального закладу, ігрові майданчики; разом поспостерігайте за грою дітей, розкажіть про їхнє життя в садочку. Не можна дитину залякувати садком, погрожувати: «Не слухатимеш – віддам у садочок». Це викличе страх перед дошкільним закладом і, безумовно, погіршить стан дитини в період звикання до незнайомого оточення. Навпаки, слід викликати бажання в неї ходити до садка: «Якщо слухатимеш, не плакатимеш, то підеш у дитячий садок». Про вступ до садка треба говорити в сім'ї як про радісну, очікувану подію.
     
  4. Ідучи будь-куди, завжди розповідайте малюкові, що буде, коли ви повернетесь, щоб у нього була впевненість в тому, що він потрібен вам!
     
  5. Навчайте дитину вдома всіх необхідних навичок самообслуговування та взаємодії. Дитина значно легше пристосується до умов суспільного виховання, якщо в сім'ї вона оволодіє елементарними навичками самостійності. Іноді, прагнучи зекономити час, батьки поспішають самі вдягнути, нагодувати дитину, чим стримують формування в неї необхідних умінь. Так діти, звикнувши до надмірної опіки, у яслах почуваються безпорадними і самотніми.
     
  6. Обираючи дитячий садок, звертайте увагу на вихователів. Чи хочете ви щодень приводити сюди свою дитину? Якщо так, робіть це впевнено.
    Щоб полегшити звикання, познайомте сина чи доньку з майбутнім вихователем, поговоріть з ним так, щоб дитина чула про те, що ваш малюк уже підріс і ходитиме до ясел, де про дітей піклується добра вихователька, яка гуляє і грається з ними. Слід викликати в дитини позитивні спогади про відвідування дошкільного закладу, бажання швидше підрости і піти в садочок.
     
  7. Збираючись вести малюка до дитячого садка, домовтеся з вихователем, що певний час відвідуватимете його разом з дитиною, проте дослухайтеся до рекомендацій вихователя щодо цього.
Як допомогти дитині пережити період адаптації?
 
  1. В перші дні перебування в дитячому садку залишайте дитину на 2-3 години, поступово збільшуючи час знаходження в дитсадку. Не запізнюйтесь, хоча б у перші дні забирайте дитину вчасно.
     
  2. Не поспішайте відразу забрати дитину додому. Побудьте з дитиною на ігровому майданчику, разом подивіться, як гуляють діти, чим займаються, як спілкуються один з одним та вихователем.
     
  3. Відводячи малюка до дитячого садка, дайте йому улюблену іграшку, сказавши при цьому: «Якщо ти захочеш, щоб я про тебе подумала, візьми і притисни її до себе. І я відразу про тебе подумаю». Ілюзія керування батьками дуже важлива для малюка. Вона знижує реакцію стресу на нову ситуацію. Нехай іграшка ходить із дитиною кожен день і знайомиться з іншими, розпитуйте, що з іграшкою сталося в дитячому садку. Хто з нею дружить, хто ображав, чи не було їй сумно. Таким чином ви багато дізнаєтеся про те, як ваша дитина звикає до садочка.
  4. Пограйтесь з дитиною домашніми іграшками в дитячий садок, де якась з них буде самою дитиною. Поспостерігайте, що робить ця іграшка, що говорить, допоможіть разом з дитиною знайти їй друзів і вирішіть проблеми дитини через неї, орієнтуючи гру на позитивні результати.
     
  5. Не хвилюйтесь і не показуйте своє хвилювання дитині. Не забувайте надавати дитині емоційну підтримку і показувати значимість для вас її нового статусу.
     
  6. Утримуйтесь від шумних масових вистав, аби зменшити емоційне навантаження.
     
  7. Частіше говоріть дитині про свої почуття і проявляйте їх.
     
  8. Завжди знаходьте час вислухати, що непокоїть вашу дитину, які у неї труднощі, чого вона досягла.
     
  9. Створіть спокійний, безконфліктний клімат для дитини в сім'ї та оптимальний режим дня. Оберігайте нервову систему дитини!
     
  10. Повідомте вихователів про особливі звички дитини, що вона любить, що ні, які має захоплення.
  11. Придумайте ритуал «прощання» й зустрічайте дитину з посмішкою.
     
  12. Дитина має відчувати повне розуміння між батьками та вихователями, тоді вона швидше звикає. Ніколи не з’ясовуйте відносин з вихователем (щоб не трапилось!) у присутності дитини.
     
  13. Відвідувати дитячий садок дитині треба лише здоровою.
     
  14. Найголовніше — почувайтеся компетентними батьками, тобто вірте, що з будь-якою складною ситуацією можна справитись, якщо її вирішувати, а не відкладати!
  15.   Головною умовою успішної адаптації дитини до дитячого садочка є єдність вимог до малюка в сім'ї та дитсадку. 

 

Проблема адаптації до умов дошкільного навчального закладу виникає у дитини будь – якого віку, коли вона вперше поступає до ясел або дитячого садка. Для такої дитини незвичне все: відсутність близьких, незнайомі дорослі, велика кількість дітей, новий розпорядок дня, нове приміщення, тощо. Змінені звичні умови життя вимагають від дитини перебудови раніше сформованого стереотипу поведінки. Як відомо, він формується з перших днів життя дитини в сім’ї і до 2 -3 років стає досить усталеним. Така різка зміна звичних форм життя викликає, насамперед, нервово-психічне напруження та не завжди проходить без  ускладнень, а в деяких дітей супроводжується важкими емоційними переживаннями. У дітей в період адаптації можуть порушуватися сон, апетит, настрій, інколи підвищується температура тіла. У деяких може простежуватися тимчасова втрата мовлення, порушуватися раніше набуті позитивні навички.
Як показують психолого-педагогічні та медичні дослідження, характер та тривалість адаптаційного періоду залежить від таких факторів, як:

  1. вік дитини( найважче адаптуються до нових умов діти у віці 10 – 11 місяців до 2 років; після 2 років діти значно легше пристосовуються до нових умов життя);
  2. стан здоров’я та рівень розвитку дитини( здорова, добре розвинена дитина значно легше переносить труднощі соціальної адаптації);
  3. індивідуальна особливість дитини ( значною мірою поведінка дитини залежить від типу нервової системи);
  4. рівень натренованості адаптаційних механізмів( діти, які до дитячого садка неодноразово перебували в різних умовах життя, легше звикають до дошкільного закладу);
  5. досвід спілкування з дорослими та ровесниками ( уміння позитивно ставитися до вимог дорослих та адекватно спілкуватися з іншими дітьми).
Поради щодо легкої адаптації дітей до умов дошкільного закладу
  1. Спробуйте максимально підвести дитину до режиму дня в садочку. Привчайте дитину до того, що її будять в один і той же час.
  2. У садочку дітки самі вміють взуватися та хоча б трохи одягатися. Відсутність соски.
  3. Навчайте дитину що потрібно гратися разом з іншими дітками і не забудьте сказати, що іграшки в садочку спільні;
  4. Давайте дитині на сніданок молочну страву. На обід готуйте і перше і друге;
  5. Нехай ваша дитина вчиться їсти без сторонньої допомоги;
  6. Обов’язково кладіть дитину в день спати;
  7. Гуляйте з дитиною на вулиці по декілька годин, покажіть в які ігри можна грати в приміщенні, а в які на вулиці;
  8. Нехай дитина звикне, що потрібно спершу повідомити, про те, що їй потрібно в туалет. Обов’язково відсутність памперсів;
  9.  Залишайте дитину під наглядом інших людей ( батьків, подруг, сусідів) спочатку на годинку, а потім довше, щоб дитина зрозуміла, що мама не може завжди бути з нею.

 

 

 

 

 

 

 

Батьківський авторитет

   Виховання у сім'ї ґрунтується передусім на авторитеті батьків, оскільки для дитини перших років життя зміст їх авторитету, за словами А. Макаренка, полягає в тому, що він не вимагає ніяких доказів, приймається нею як безсумнівна гідність старшого, як його сила і цінність. Авторитет (лат. autoritas — влада) реалізує себе у впливі особи, життєвому досвіді, заснованому на знаннях, моральних чеснотах.
   Переваги авторитетних для дитини батьків ґрунтуються на їхніх знаннях, уміннях, досвіді, зрілості, а не на зверхності або поблажливості. Справжній батьківський авторитет виростає на любові до дітей. Будучи оточеною цією любов'ю, дитина відчуває довіру, повагу авторитетного дорослого, потребу в спілкуванні з ним; живе з упевненістю, що він завжди за необхідності опікатиме і захищатиме її. Батьківська любов супроводжує людину все життя, вона є джерелом і гарантом її емоційної рівноваги і духовного здоров'я.
   Кожна сім'я унікальна щодо організації свого життєвого простору, розподілу обов'язків, культури спілкування, виховання дітей. У цьому багатоманітті психологи (Лариса Абрамян, Росія) виокремлюють такі типи взаємодії батьків і дітей:
   1. Любов—пристрасть. Такі стосунки характеризують ставлення батьків до своєї дитини як до найдосконалішої істоти, прагнення бути поруч із нею, некритичне оцінювання її поведінки. У зв'язку з цим часто виникають труднощі щодо узгодження бажань дитини і вимог до неї.
   2. Любов—гармонія. Якісними ознаками таких стосунків є віра батьків у можливості, перспективи своєї дитини, підтримка її захоплень, сприяння розвитку її здібностей, тактовна участь у її справах. Водночас батьки ставляться до дитини цілком тверезо, бачать її недоліки, допомагають долати їх, зосереджуватися на проблемах саморозвитку і самореалізації. Усе це створює дитині атмосферу психологічного комфорту, відкриває можливості для виявлення її ініціативи, сприяє їй в об'єктивній самооцінці.
   3. Любов—марнославство. Вражені марнославством батьки проявляють непомірні амбіції щодо можливостей, перспектив своєї дитини, часто ставлять перед нею непосильні завдання, незважаючи на вікові та індивідуальні особливості і можливості, форсують її працездатність, розвиток здібностей. За непідтвердженості своїх сподівань розчаровуються в дитині, створюючи відповідний психологічний тип стосунків, який нерідко травмує дитину на все життя.
   4. Любов—конфлікт. Таким взаєминам батьків і дітей властиві спалахи й охолодження любові, істеричність. Ініціюють їх переважно одинокі матері. Як правило, вони травмують, руйнують психіку дитини, зумовлюють різкі перепади її емоційного стану, нестриманість, вразливість до несприятливих зовнішніх впливів.
   Авторитет, у тому числі й батьківський, формується й існує для дитини поза її суб'єктивною волею. Він є незалежною від інтелектуальних процесів, часто неусвідомленою оцінкою своїх батьків. Психологічний механізм цієї оцінки є дуже складним, підвладним багатьом чинникам. Спрощено його можна уявити як процес усвідомлення дитиною значущості батьків у її житті, їхньої високої людської, іноді ділової репутації, життєвої надійності, доброти, готовності завжди й у всьому бути поруч. Щоб не думали і не стверджували на цю тему батьки, про їх авторитетність в очах дитини можна судити на підставі її ставлення до батьківських слів, поведінки, вчинків. Справжнього авторитету неможливо підмінити нічим, хоч нерідко педагогічно неграмотні, морально нерозвинені, байдужі до своїх дітей батьки нав'язують форми взаємодії, які свідчать про імітацію, підміну авторитету. Найпоширенішими, за спостереженнями А. Макаренка, є такі типи підміни батьківського авторитету:
— авторитет придушення. Основою його є боязнь дитини своїх батьків, причиною якої є покарання за будь-яку провину, що сковує, паралізує її волю, породжує невпевненість, занижує самооцінку. Цей вид батьківського псевдоавторитету А. Макаренко вважав найнебезпечнішим;
— авторитет відстані. Сутністю його є намагання батьків бути якомога далі від дітей, менше спілкуватися з ними, уникати виявів ніжності, любові, уваги. Головне для них — зовнішні вияви поваги з боку дітей (звертання до батьків на “Ви”, тон розмови тощо);
— авторитет чванства. Намагаючись компенсувати відсутність справжнього авторитету, батьки постійно хизуються перед дітьми своїми “заслугами”, розраховуючи на їх повагу до себе. Будучи переконаними у своїй правоті, вони не припускають, що їхні рішення та оцінки можуть бути піддані сумніву, обговоренню. Традиційним для них є твердження: “Я краще знаю, що тобі потрібно!”;
— авторитет педантизму. Основою його є тотальний контроль за поведінкою дітей, організація їх на педантичне виконання всіх вимог і обов'язків, суворе дотримання режиму;
— авторитет резонерства (франц. raisonneur — людина, яка повчає). Схильні до резонерства батьки постійно повчають своїх дітей, перетворюючи спілкування з ними на тривалі й нудні нотації, що часто збуджує у дітей внутрішній спротив;
— авторитет любові. Не маючи справжнього авторитету, батьки вимагають від дитини слухняності як доказу своєї любові, спекулюють на їхніх почуттях (“Якщо любиш маму, то ...”). Самі вони теж наголошують на своїй любові, вимагаючи від дитини слухняності (“Якщо хочеш, щоб я тебе любила, то ...”);
— авторитет підкупу. Вимагаючи бажаної поведінки дитини, батьки обіцяють їй за те різноманітні матеріальні блага, поступки тощо. Така практика є особливо цинічною, аморальною;
— авторитет доброти. Такій моделі взаємодії властиві намагання батьків наголошувати на своєму винятково доброму ставленні до дитини, у всьому потакати їй, що породжує відчуття вседозволеності. Як правило, так діє один із дорослих, намагаючись вигідно постати в очах дитини, на відміну від іншого;
— авторитет дружби. Рівноправне спілкування, своєрідне панібратство, часто породжує грубощі в спілкуванні, зневажливе ставлення дітей до батьків, а також інших дорослих. Усе це не має нічого спільного із щирим ставленням, справжньою дружбою, взаємоповагою батьків і дітей.
   Батьки, які по-справжньому люблять дітей, усвідомлюють свою місію, намагаються здобути визнання в очах дитини своєю мудрістю, людськими чеснотами, зацікавленим, добрим, обґрунтовано вимогливим ставленням до неї, до себе, інших людей. Важливо, щоб дитина, спостерігаючи за своїми батьками, сама високо оцінила їх, виявила прагнення бути подібною на них.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Поради для батьків

Родина для дитини – це тепле гніздечко, в якому вона почуває себе спокійно і впевнено: вона кохана і захищена. Але родина – це не завжди тато, мама, дитина. Настав той час, коли Ви батьки відчуваєте що вашого спілкування з дитиною вже замало. Постає питання, як задовольнити потреби дитини? Шляхів дуже багато. Один з них – це суспільне виховання – дитячий садок. Дитячий садок стає другим домом, вихователь, вихованці групи – другою родиною. Нам, дорослим, варто пам’ятати, що дитина перш за все людина, яка вступає в новий, цікавий, повний нових вражень і знайомств період свого життя. Тільки від нас, дорослих, залежить на скільки цей період буде для дитини позитивний.

 

Порада № 1

Ми, батьки, ніколи не повинні забувати, що дитина вчиться робити ті речі, яким ми її навчаємо:

  • Якщо діти живуть з ворожістю, вони вчаться битися;
  • Якщо діти живуть зі страхом, вони вчаться боятися;
  • Якщо діти живуть з глузуванням, вони вчаться бути боязливими;
  • Якщо діти живуть із заздрістю, вони вчаться розчаруванню;
  • Якщо діти живуть із заохоченням, вони вчаться довірі;
  • Якщо дітей вчать ділитися, вони вчаться бути щедрими;
  • Якщо діти живуть у чесності, вони вчаться бути правдивими;
  • Якщо діти живуть у справедливості, вони вчаться бути справедливими;
  • Якщо діти живуть у доброті та ввічливості, вони вчаться поважати;
  • Якщо діти живуть у дружелюбності, вони вчаться розуміти, що світ прекрасний.

 

Порада № 2

Дитячі заповіді для мам, тат, бабусь і дідусів

  • Крім їжі та одягу мені потрібні душевне тепло, сердечність та Ваша любов.
  • Говоріть до мене серцем і Вашими руками, тому що слова не завжди мені зрозумілі.
  • Не застосовуйте до мене силу. Це привчить мене до думки, що з позиції сили можна все вирішити. Я швидше відгукнусь, коли мене просто поведуть за собою.
  • Не давайте зайвих обіцянок, бо Ви не завжди можете її виконати. Я можу втратити довіру до Вас.
  • Не акцентуйте уваги на моїх «поганих звичках». Це тільки буде надихати мене продовжувати робити те ж саме.
  • Не робіть зауважень у присутності людей. Я більше і краще зрозумію все, коли Ви спокійно поговорите віч-на-віч.
  • Зробіть так, щоб я відчував свою важливість і потрібність, своє місце у планах нашої родини.
  • Зробіть так, щоб я ніколи не боявся втратити Вашу любов.
  • Допоможіть мені зрозуміти різницю між добром і злом, правдою і неправдою.
  • Підтримуйте і заохочуйте мене до праці, навіть тоді, коли я ще роблю сотні помилок.
  • Не карайте мене за невдачі, сам невдача вже є карою для мене. Лагідно критикуйте і оцінюйте, але не мене – тільки мої вчинки.
  • Коли загадаєте мені зробити це або те, скажіть також – як і чому. Прошу не робіть всього за мене, бо я тоді виросту переконаним у своїй неспроможності виконувати завдання згідно з Вашим очікуванням.
  • Будьте доброзичливими до мене, щоб я навчився відчувати теж саме до інших.
  • Не кажіть, що я співаю, бавлюся чи експерементую «забагато, задовго, зачасто».
  • Будьте терплячі до мого безладдя, я ж бо тільки дитина.
  • Дайте мені трохи самостійності, дозвольте робити помилки, щоб я на помилках учився.
  • Тоді я зможу самостійно приймати рішення в дорослому житті.
  • Я хочу відчувати Вашу любов, хочу, щоб Ви частіше брали мене на руки, пригортали, цілували.
  • Але будьте уважні, щоб Ваша любов не перетворилася в милиці, які будуть заважати мені робити самостійні кроки. Любі мої, я Вас дуже-дуже люблю! Покажіть мені, що Ви мене також.

 

Порада № 3

Режим дня в дитячому садочку. Що таке дитячий садочок?

Дитячий садок це організаційна одиниця із своєю територією, приміщенням, оснащенням, умовами, порядком організації життя, сукупністю правил, заходів, норм.

Організація життя дитини в садочку це:

  1. Комплектування груп дітей
  2. Організація харчування дітей
  3. Організація відпочинку дітей
  4. Організація сну дітей
  5. Організація діяльності дітей

Для того щоб полегшити перехід дитини від родинного виховання до суспільного пропонуємо ознайомитись з режимом дня дитини в нашому садочку:

Прийом, огляд дітей.

  • вранці вихователь привітно зустрічає кожну дитину, розмовляє з нею -водночас створюючи доброзичливу атмосферу, викликає у дитини зацікавленість, пропонує іграшку, залучаючи дитину до спокійної гри на килимку тощо;
  • відбувається обмін інформацією батьків та вихователя про стан здоров’я , самопочуття, настрій дитини тощо;
  • під час ранкового прийому дітей батьки поспішають на роботу чи у справах, вихователь зосереджує всю увагу на роботі з дітьми, тому не завжди є час розв’язати проблеми. Щоб уникнути непорозумінь пропонуємо всі проблемні питання вирішувати під час повернення дитини додому. Як правило це після 17.00 або у інший зручний час для обох сторін.

Ранкова гімнастика-фізичний розвиток дитини та створення бадьорого настрою на весь робочий день.

 

Підготовка до сніданку.

  • вихователь привчає дітей самостійно мити руки з милом та вмиватись, знаходити рушник і користуватись тільки своїм;
  • для створення гарного апетиту вихователь залучає всі аналізатори дитини, повідомляючи про страву, яку вони будуть їсти.

Сніданок.

  • під час сніданку вихователь виховує у дітей культуру споживання їжі, враховуючи досвід кожної дитини;
  • слідкує щоб дитина правильно сиділа, користувалась столовим прибором, серветкою, добре пережовувала їжу;
  • у разі потреби догодовує дитину.

Підготовка до занять.

  • вихователь готує матеріал до занять;
  • діти самостійно грають.

Заняття.

  • проводяться відповідно до розкладу та методиці виховання дітей.

Підготовка до прогулянки.

  • вихователь привчає дітей складати іграшки;
  • діти відвідують туалетну кімнату;
  • вчаться правильно та послідовно одягатись на вулицю;
  • під час одягання вихователь створює спокійну доброзичливу атмосферу - вчить як треба звертатись з проханням, розвиває словниковий запас дітей застосовуючи вірші, народні прислів’я тощо.

Прогулянка.

  • вихователь проводить спостереження за об’ектами живої та неживої природи на території садочка, рухливі, малорухливі ігри, індивідуальну роботу з окремими дітьми, організовує самостійні ігри дітей.

Повернення з прогулянки, підготовка до обіду.

  • вихователь вчить дітей правильно та послідовно роздягатись,складати речі у шафу, мити руки та вмивати обличчя, правильно користуватись своїм рушником, тощо;
  • вихователь організовує самостійні ігри дітей.

Обід.

  • вихователь вчить дітей самостійно вживати їжу, бути охайним, не розмовляти під час їжі тощо.

Підготовка до сну.

  • вихователь пропонує відвідати туалетну кімнату, залучає дітей до самостійних дій, враховуючи досвід кожної дитини;
  • у разі потреби допомагає дитині роздягнутись та лягти у своє ліжко.

Сон.

 

Поступовий підйом та гімнастика пробудження.

 

Ігри, індивідуальна робота з дітьми.

  • відповідно до плану роботи вихователя.

Підготовка до вечері.

  • відвідування туалетної кімнати, виховання культурно-гігієнічних навичок у дітей.

Вечеря.

 

Підготовка до прогулянки.

Прогулянка.

Індивідуальна робота з дітьми.

Робота з батьками.

Повернення дітей додому.

 

Порада №4

Виконувати правила для батьків

ПРАВИЛА ДЛЯ БАТЬКІВ ДНЗ с. Суха

Відвідування дитиною дошкільного закладу не звільняє сім'ю від обов'язку виховувати і розвивати ії в родинному колі.

(Ст. 7 п .3 Закону про дошкільну освіту та виховання)

 

1. Загальні положення.

1.1. Батьки або особи, які їх замінюють (далі -батьки), є учасниками освітнього процесу в дошкільному навчальному закладі (далі- дошкільний заклад)

Батьки несуть відповідальність перед суспільством і державою за розвиток, виховання і навчання дітей, за збереження їх життя, здоров’я, людської гідності.

 

2. Права батьків.

2.1 Батьки мають право:

  • вибирати дошкільні заклади та форми отримання дошкільної освіти
  • та виховання для дітей дошкільного віку, що не заперечує чинному законодавству;
  • обирати і бути обраними до органів громадського самоврядування дошкільного закладу;
  • звертатись до відповідних органів управління освітою з питань розвитку, виховання і навчання своїх дітей;
  • на пільги на харчування;
  • вносити пропозиції щодо покращення роботи дошкільного закладу;
  • на додаткові освітні платні послуги та відмовлятись від запропонованих послуг;
  • приймати участь у заходах дошкільного закладу;
  • брати участь у поліпшенні організації освітнього процесу та зміцненні матеріально-технічної бази дошкільного закладу;

 

3.Обов’зки батьків.

3.1.Батьки зобов’язані:

  • виховувати у дитини любов до України, повагу до національних, історичних, культурних цінностей українського народу, дбайливе ставлення до довкілля;
  • постійно дбати про фізичние здоров’я дитини, її психічний стан, створювати належні умови для розвитку її природних задатків, нахилів та здібностей;
  • поважати гідність дитини;
  • виховувати у дитини працелюбність, шанобливе ставлення до старших за віком;
  • виконувати режим дня дошкільного закладу;
  • приводити дитину добре вимитою, одягненим в чистий одяг (одяг повинен бути зручним, відповідати погодним та сезонним вимогам), підстриженими, з обрізаними нігтями;
  • батьки не повинні входити до групових кімнат без потреби;
  • стежити за реальним станом здоров’я дитини;
  • не давати, не одягати дитині зайві предмети, які можуть зашкодити життю та здоров'ю дитини;
  • не приносити продукти харчування, з метою попередження харчових отруєнь, алергічних реакцій у дітей;
  • забезпечувати систематичне відвідування дитиною дошкільного закладу;
  • своєчасно повідомляти дошкільний заклад про можливість відсутності або хвороби дитини;
  • приводити дитину при наявності довідки від дільничого лікаря або стаціонара з зазначеням діагноза хвороби або причини відсутності. Якщо дитина відсутня три дні і більше - приймається при наявності довідки від лікаря про стан здоров'я;
  • діти, які відсутні 1 місяць з поважних причин (відпустка батьків, лікувально-оздоровча путівка) приймаються з довідкою від лікаря після огляду старшої медичної сестри дошкільного закладу;
  • приводячи дітей до дошкільного закладу, батьки зобов’язані передавати дитину вихователеві. Ввечері вихователі зобов’язані передати дитину батькам;
  • не забирати дітей в нетверезому стані;
  • дотримуватись правил дорожнього руху;
  • бути прикладом для своїх дітей;
  • своєчасно в установленому порядку вносити плату за харчування дитини в дошкільному заклад;
  • відвідувати батьківські збори;
  • виконувати поради - рекомендації працівників закладу щодо виховання та навчання дітей;
  • бути взаємоввічливими, дотримуватись морально-етичних норм у спілкуванні.

 

 

 

Як підготовити дитину до дитячого садка

 

     Якщо батьки твердо вирішили, що малюка час віддати на виховання до дошкільного закладу, постає проблема як це зробити «безболісно» для всіх членів родини.

        У нашому дошкільному навчальному закладі «Малятко» №1 м. Жашкова передбачена бесіда-консультація з батьками при  подачі ними заяви на чергу в дитсадок. Ми розповідаємо батькам, що таке адаптація, коли краще привести дитину для першого знайомства з дитсадком, на який період часу, як розповісти дитині про дитсадок. Адже діти, як до речі і дорослі, завжди відчувають почуття страху перед невідомим, перед чужими людьми, новими ситуаціями. Саме ці страхи і є  однією з причин важкої адаптації дитини в групі. Відповідно дитина отримує стрес, і це призводить до надмірного збудження, плаксивості, зменшуються захисні сили дитячого організму.

        Адаптація – це пристосування організму до нових обставин. Дошкільний заклад і є новими обставинами для дитини,ще невідомим їй простором, новими взаєминами. Адаптація включає широкий спектр індивідуальних реакцій, характер яких залежить від психофізіологічних і особистісних особливостей дитини, від сімейного ставлення, від умов перебування в дошкільному закладі.

        Дуже важко звикають до дошкільного закладу єдині в сім”ї діти, якими дуже опікуються батьки, які дуже залежні від мами, які звикли до постійної уваги, які невпевнені в собі. Для емоційно нерозвинутих дітей адаптація, навпаки, відбувається легше – у них нема сформованої прихильності до матері. Що більше розвинений емоційний зв”язок  з мамою, тим важче відбуватиметься адаптація. Фактором, який ускладнює процес адаптації, можуть бути і конфлікти в сім”ї, не спілкування батьків. Діти з таких смей ведуть себе невпевнено, хвилюються, нерішучі.

        Щоб легше дитина привикала до дитсадка, ми рекомендуємо спочатку  її привести для ознайомлення з вихователем, з дітьми, з кімнатою, з іграшками. Далі декілька днів треба приводити дитину, поступово збільшуючи  час її перебування в дитсадку.

        Саме ви, батьки, маєте пам”ятати і знати, що від сформованості навичок адаптованої поведінки та самообслуговування залежить успішність перебування  дитини в дитсадку. Дитині легше буде адаптуватися в колективі, якщо вона знатиме імена дітей, вихователів. Велике значення мають розповіді батьків про дитячий садок. Не можна залякувати дитину тим, що в садочку заставляють їсти, а ще – спати і т.д. Поступово, ще до вступу до дошкільного закладу, маля варто привчати до водних процедур, самостійного прийняття їжі, засинання тощо.

        Батьки мають знати, що перед вступом до дитсадка, обов”язково мають зробити дитині  всі необхідні прививки та щеплення. Краще їх зробити заздалегідь, не пізніше, ніж за місяць до вступу дитини до дошкільного закладу.

        Отже, лише у співпраці батьків і педагогів закладу  можна полегшити період адаптації  для дитини.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Завдання батьків в організації фізичного виховання дітей

►Створення необхідних матеріально-технічних умов для занять фізкультурою удома.
►Контроль і сприяння дотриманню дітьми режиму дня, правил особистої гігієни, загартування, виконання ранкової гімнастики.
►Особиста участь у змаганнях сімейних команд, днях здоров’я, спортивно-художніх вечорах, іграх розвагах , прогулянках.
►Організація змагань та ігор на дитячих майданчиках за місцем проживання.
Обов’язки батьків
►Визнати, що первинна відповідальність за добробут і фізичний розвиток дітей лежить на батьках.
►Вчити дітей особистим прикладом берегти своє здоров’я і працювати над вдосконаленням свого фізичного розвитку.
►Заохочувати дитину до систематичнихзанять фізичними вправами і поважати тих, хто веде здоровий спосіб життя.
►Знати і розуміти обов’язки та права дитини на заняттях з фізичної культури.
►Ознайомитись з навчальною програмою з фізичної культури.
►Дбати, щоб дитина була доглянута і охайна на заняттях з фізичної культури.
►Володіти інформацією про стан та вади фізичного розвитку дитини та не перешкоджати роботі щодо їх усунення

 

Пам"ятка для батьків: Мистецтво бути батьками

* Ваша дитина ні в чому не завинила перед вами - ані в тому, що створила вам додаткові труднощі, ані в тому, що не виправдала якихось ваших сподівань. І ви не маєте жодного права вимагати, щоб вона розв"язала ці проблеми.

 * Ваша дитина - не ваша власність, не приватна річ, а самостійна людина. Вирішувати її долю, а тим паче ламати характер малюка на свій розсуд ви не маєте права. Ви можете лише допомогти дитині обрати життєвий шлях, вивчивши її здібності та інтереси і створивши умови для їх реалізації.

* У багатьох примхах і витівках дитини винні ви самі, тому що вчасно не зрозуміли її, не бажали сприймати її такою, якою вона є.

* Завжди помічайте і підтримуйте найкращі риси вашого малюка. Вірте у його сили і показуйте йому свою впевненість.